Філософські доповіді та реферати

Принципы организации финансов коммерческих предприятий и организаций. Финансовые коэффициенты. Финансыкоммерческих организаций (предприятий) – это денежные отношения, связанные с формированием и распределением денежных доходов и накоплений у субъектов хозяйствования и их использованием на выполнение обязательств перед финансово-банковской системой, государством и финансирование затрат по расширению деятельности организации. Финансовые отношения коммерческих организаций и предприятий строятся на определенных принципах, связанных с основами хозяйственной деятельности: хозяйственная самостоятельность, самофинансирование, материальная заинтересованность, материальная ответственность, обеспечение финансовыми резервами. Принцип хозяйственной самостоятельности обеспечивается тем, что хозяйствующие субъекты независимо от формы собственности самостоятельно определяют сферу экономической деятельности, источники финансирования, направления вложения денежных средств с целью извлечения прибыли...

Финансы организаций представляют собой совокупность экономических отношений в процессе их распределения, использования, формирования денежных фондов, образования собственных финансовых ресурсов, привлечение внешних источников финансирования. Финансовые отношения предприятий в зависимости от содержания можно сгруппировать по направлениям: ·          возникающие между учредителями в момент создания предприятия по поводу формирования его уставного капитала; ·          между самими предприятиями, связанные с производством и реализацией продукции, возникновением вновь созданной стоимости (между поставщиками, покупателями, подрядчиками и другими субъектами экономики); ·          между подразделениями внутри предприятия (например, между цехами, филиалами); ·          между предприятием и его работниками (при распределении по...

У чому, на Вашу думку, полягає проблемність настанов «нової етики» (як «моральної межі» у пізнанні)? Є така моральна межа, знехтувавши якою, цивілізація гине. Як загинули давні царства. Існує якийсь рубіж лиходійств, за яким усе... До речі, це стосується не тільки цивілізацій. Ми ж знаємо, що всі тоталітарні режими недовговічні. Межа, приблизно, півсторіччя. Ну, що стосується Радянського Союзу, це особлива дивна річ, він 70 років протримався, але це, здається, найдовший строк, зазвичай 40—50 років — і гинуть! Т. Ч.: А чи існує моральна межа в самому пізнанні? С. К.: Гадаю, що так. Певно, що існують етичні заборони на деякі різновиди знання — коли, скажімо, втручаються в механізм мислення людини, в її генетичний апарат, в ті глибинні рівні матерії, де стався Великий вибух тощо. Тож для мене етичні заборони — це дуже серйозна річ. (Завжди повинні бути якісь рамки!!! Але ці рамки не повинні суперечити ти заважати…) Тобто є речі, заборонені для людини, є уявлення, за ра...

Як уможливлюється залучення етики до пізнавального процесу? (за С. Кримським). Етичне у мене залучене до пізнавального процесу, просто без нього пізнання неможливе. етика — це не тільки й не стільки правила поведінки людей, це більш широка річ... Метафорично кажучи, це тонка мембрана, що вловлює вібрації універсуму. Можу це підтвердити. Як відомо, з-поміж багатьох цивілізацій, що існували впродовж історії людства (Тойнбі нараховує їх 21, Шпенґлер – 8, але річ не в цьому), життєздатними виявилися тільки ті, що створили етичні цінності світового значення — юдейська, християнська, мусульманська, буддійська... Виходить, що етика є своєрідним способом виживання — виживання хоча, можливо, і не окремої особистості, але цивілізацій як таких і людства в цілому. Розумієте, у чому річ? Є якийсь іще не позначений, не обрахований, не класифікований і не розкритий закон спасіння людства в його історії. Коли справа доходить до межі, за якою постає загроза знищення людства, з’являються я...

Філософія як особливий тип світогляду і специфічна структура суспільної свідомості - продукт досить пізнього розвитку людства. У первісному суспільстві її не було, хоча і можна говорити про елементи філософствування, що містяться в мисленні давніх людей. Взагалі-то, філософствування властиво кожному з нас, а не тільки фахівцям. У архаїчні часи світоглядна потреба людини виражалася в спробі, на основі знань, що ростуть, переосмислити забобони і міфи, співвіднести їх з реальними справами і турботами свого роду. Ці елементи філософствування були включені у всю сукупність щодо цілісного, нерозчленованого (синкретичного) свідомості первісної людини поряд з мораллю, мистецтвом, релігією. Поступово в міфологічному світогляді позначилися дві тенденції: одна перетворювала традиційні вірування в більш чіткі релігійні уявлення, інша формувала в суспільній свідомості так звану предфілософія. В подальшому відбувається виділення з предфілософіі і спеціалізованого знання (науки). Це обумовлюється р...